Рідна, як пісня з колиски,
Тиха, як свято волинське.

Готова завжди до страждання,
До горя, до болю і втрат,
Вона віддала б останнє
Й терпіла сама стократ,
Щоб доля мене ласкала,
Щоб лихо мене минало.

… Навколішки в тихій молитві,
Як страдниця і як свята,
Благає вона захистити
І небо мені пригорта.
А потім свої скорботи
Топить у вічній роботі.