Слова — полова,
Але огонь в одежі слова —
Безсмертна, чудотворна фея,
Правдива іскра Прометея.
Цитата з поеми «Лісова ідилія» (1906) І. Я. Франка

Щороку питання рідної мови залишається актуальним для багатьох народів та малих етнічних груп. Недарма кажуть – якою мовою думаєш і мрієш, така мова є тобі рідною. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Саме тому з 2000 року, 21 лютого відзначають міжнародний день рідної мови.

Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Недарма кажуть: «Скільки ти знаєш мов, стільки ти разів людина»!

Доля кожної мови чимось схожа на людську долю – мова народжується, розвивається, зникає. Одні слова стають архаїчними, інші безпідставно замінюють на глобально-інтернетні, а замість живих емоцій використовують комп’ютерні символи. Всяка мова бідніє від того, що нею не користуються на державному рівні і не спілкуються в побуті. Тому, аби примножити і зберегти рідну мову, нею треба починати від колискових, а завершувати виступами з високих трибун. Нею варто думати і мріяти, дивуватись і любити. Недарма ж учені довели, що наша генетична пам’ять тісно пов’язана із мовою, яка може прокинутись у генах навіть через кілька поколінь. Любіть і поважайте мову!

Людина, розумна людина, завжди сподівається на краще. Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому – є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо – на краще або гірше, і важливо, що рухаємося, і рухаємося по милості Божій.

20-е лютого 2014-го року стало якоюсь переломною датою цієї надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-комуно-кегебістско-олігархічної химери, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені.

На жаль «грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно». Так написано у Святому Письмі. Ця дата з’явилася яскравим доказом тих слів і деспотична система вирішила умертвити цю надію.

Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» – так написано у Святому Письмі. Але чи можна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є – життя, заради ближнього свого, заради кращого життя для ближнього свого? Таку людину називають героєм. Такі люди не вмирають, а їх життя продовжується на Небесах, поруч з Отцем Небесним.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день – «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. Це зроблено, за даними проекту DilovaMova.com, «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України», – йдеться в документі.

“З метою посилення консолідації українського суспільства, зміцнення його стійкості в умовах зростання гібридних загроз, інформаційно-пропагандистського, морально-психологічного тиску на суспільну свідомість”, – йдеться в Указі Президента України № 53/2022 від 14 лютого 2022 року, згідно з яким 16 лютого 2022 року визначене Днем єднання в Україні.

День єднання та День Соборності. У чому різниця? На відміну від Дня єднання, який було оголошено з метою об’єднатися перед лицем загрози вторгнення рф, День Соборності України присвячено інший великій історичній події – проголошенню Акту Злуки УНР та ЗУНР 1919 року.

Велика війна з лютого 2022 року стала критичною точкою об’єднання українців довкола спільних цінностей. За час повномасштабної війни національне єднання стало безпрецедентним.

Сьогодні в Україні в містах і селищах піднімають державний прапор і виконують гімн. Приєднатися до святкування можна, одягнувши вишиванку, прикріпивши синьо-жовту стрічку або ж підтримати тих, хто зараз бореться за нашу свободу та мир на фронті.

Єднаймося, УКРАЇНЦІ!