Військовий медик на псевдо Ластівка розповіла, як зі студентської лави потрапила на фронт.

Ластівка мала піти на четвертий курс медичний факультет Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, але відгукнулася на заклик стати волонтером у військовому шпиталі. Працювала у травматології, потім у реанімації.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації Ластівка вступає до лав НГУ, де вже проходив служив її чоловік.

«Мені запропонували посаду санітарного інструктора в одній з патрульних рот, і я миттєво погодилася», – згадує гвардійка. Коли вона прибула, розпочалися масовані обстріли Слов’янська. – Мені потрібно було одразу адаптуватися. Я почала з евакуації. Ми виїжджали, щоб врятувати поранених хлопців. Доводилося працювати цілодобово, і телефон завжди був увімкнений. Найважче було тоді, коли хлопці отримували поранення під час обстрілів у н.п. Майорськ. Під обстрілами мінометів, артилерії я оглядала кожного, капала інфузії, робила інші маніпуляції, надавала домедичну допомогу та передавала до евакуаційних бригад», – ділиться Ластівка.

За будь-якої нагоди Ластівка навчала бійців тактичної медицини. Отримані ними навички продовжують рятувати їхні життя.

«Втрачати наших побратимів дуже болісно, адже за цей рік ми стали наче одна родина. Тому я намагалася допомагати хлопцям, аби вони мали шанс врятувати життя собі, або товаришеві, – коментує Ластівка. Їй доводиться виносити всі труднощі військового побуту: Живеш у підвалах, в бліндажах, де ти сама повинна створити умови для надання медичної допомоги. Не знаю як для кого, для мене це було викликом. Я мала відведений куточок, де проводила стерильні процедури. Ми використовували пластикові контейнери з кришками, замість ниркоподібних лотків”, — говорить Ганна.

У таких умовах кожна секунда була важливою, бо швидша допомога означала більше шансів на виживання, збереження кінцівок і життя бійців.

Найскладніший момент життя Ластівки – коли поранили її чоловіка. Та вона приборкала емоції та продовжила працювати.

«Навіть після того, як його евакуювали до лікарні, я не змогла просто сидіти та плакати. На той час, я була у н.п. Зарічне, де була складі евакуаційної бригади. Я продовжувала свою роботу, бо зрозуміла, що я не маю права опускати руки», — згадує Ластівка

15-й Слов’янський полк Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.

Нещодавно наша випускниця Козіонна Ганна (зараз – Ткаченко Ганна) отримала відзнаку Президента України. Ганна справжня героїня сьогодення!!! Вона рятує життя захисникам і захисницям! Ганна прикладом для більшості студентів була в коледжі, зокрема й для брата з сестрою, нині є людиною, яка надихає, мотивує, навчає. Аню, пишаємося тобою!!!

Вітаємо з нагородою!