ВИПУСКНИКИ

Гордість Медичного фахового коледжу ХНМУ –  це його випускники. Їх доля – свідчення того, як проза життя стає легендою… Досягнення випускників дають гідну оцінку навчального закладу. Саме в стінах коледжу народилася їхня любов до медицини, їхнє прагнення наслідувати улюблених викладачів. Тут збагатили вони свої знання та вміння, здобули свою майстерність і стали згодом гідними своїх наставників. Серед випускників є багато людей, якими пишаються навчальний заклад, місто і навіть держава. Вони мають наукові звання, ступені, викладають у різних навчальних закладах, успішно займаються практичною медициною. Протягом багатьох років вони передають свій досвід, знання, любов до професії тим, хто обрав нелегкий, але почесний шлях медичного працівника. Більшість із них продовжують працювати і сьогодні. Своїм прикладом вони навчають нас головному призначенню – бути Людиною.

13.03.2024 року в автомобілі бригади ЕМД народилась здорова дівчинка, вагою 3250 гр, зростом 53 см, за шкалою Апгар – 8 балів. Безпосередню акушерську допомогу породіллі надала бригада ЕМД 210 у складі: фельдшера Кагадєй Катерини та водія Фірсова Олександра. Жінку разом з новонародженою дівчинкою госпіталізовано в лікувальний заклад. Бажаємо мамі та дитині здоров’я! Пишаємось роботою співробітників Центру ЕМД та МК.

5.03.2024 року в автомобілі бригади ЕМД народилась здорова дівчинка, вагою 3900 г, зростом 49 см, за шкалою Апгар – 9 балів. Безпосередню акушерську допомогу породіллі надала бригада ЕМД 306 у складі: фельдшера Павлова Євгена та водiя Маковецького Станіслава. Жінку разом з новонародженою дівчинкою госпіталізовано в лікувальний заклад. Бажаємо мамі та дитині здоров’я! Пишаємось роботою співробітників Центру ЕМД та МК

“Не маю права опускати руки”, — Ластівка рятує життя на лінії вогню

Військовий медик на псевдо Ластівка розповіла, як зі студентської лави потрапила на фронт.

Ластівка мала піти на четвертий курс медичний факультет Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, але відгукнулася на заклик стати волонтером у військовому шпиталі. Працювала у травматології, потім у реанімації.

Після повномасштабного вторгнення російської федерації Ластівка вступає до лав НГУ, де вже проходив служив її чоловік.

«Мені запропонували посаду санітарного інструктора в одній з патрульних рот, і я миттєво погодилася», – згадує гвардійка. Коли вона прибула, розпочалися масовані обстріли Слов’янська. – Мені потрібно було одразу адаптуватися. Я почала з евакуації. Ми виїжджали, щоб врятувати поранених хлопців. Доводилося працювати цілодобово, і телефон завжди був увімкнений. Найважче було тоді, коли хлопці отримували поранення під час обстрілів у н.п. Майорськ. Під обстрілами мінометів, артилерії я оглядала кожного, капала інфузії, робила інші маніпуляції, надавала домедичну допомогу та передавала до евакуаційних бригад», – ділиться Ластівка.

За будь-якої нагоди Ластівка навчала бійців тактичної медицини. Отримані ними навички продовжують рятувати їхні життя.

«Втрачати наших побратимів дуже болісно, адже за цей рік ми стали наче одна родина. Тому я намагалася допомагати хлопцям, аби вони мали шанс врятувати життя собі, або товаришеві, – коментує Ластівка. Їй доводиться виносити всі труднощі військового побуту: Живеш у підвалах, в бліндажах, де ти сама повинна створити умови для надання медичної допомоги. Не знаю як для кого, для мене це було викликом. Я мала відведений куточок, де проводила стерильні процедури. Ми використовували пластикові контейнери з кришками, замість ниркоподібних лотків”, — говорить Ганна.

У таких умовах кожна секунда була важливою, бо швидша допомога означала більше шансів на виживання, збереження кінцівок і життя бійців.

Найскладніший момент життя Ластівки – коли поранили її чоловіка. Та вона приборкала емоції та продовжила працювати.

«Навіть після того, як його евакуювали до лікарні, я не змогла просто сидіти та плакати. На той час, я була у н.п. Зарічне, де була складі евакуаційної бригади. Я продовжувала свою роботу, бо зрозуміла, що я не маю права опускати руки», — згадує Ластівка

15-й Слов’янський полк Національної гвардії є питомою складовою Сил Оборони України. Вони професійно нищать російських загарбників на східних рубежах, відчайдушно б’ються за волю та суверенітет українських земель.

Потужно та високопрофесійно працюють бригади ЕМД, рятуючи людські життя. Так, провівши 23.12.22 р. успішні реанімаційні заходи під час обслуговування екстреного виклику, бригада ЕМД 804 у складі фельдшера Катерини Щетіної, фельдшера Дмитра Штофеля та водія Юрія Бутенко, «повернула до життя» 89-річного Харків‘янина, після стану клінічної смерті, яка сталась внаслідок легеневої емболії. Зберігаємо життя харків’ян! Тримаємо медичний фронт!

Найцінніше, що є у людини, – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній – своє. Довге чи коротке, неповторне і звичне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі.

Приємно відзначити, що випускник ношого коледжу Виборнов Микита разом із бригадою врятували жінку, у якої сталася клінічна смерть. Про успішну реанімацію пацієнтки повідомили в Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.«Швидка» вирушала на цей виклик 19 грудня. «Стан здоров’я 82-річної харків’янки різко погіршився в результаті гострого порушення мозкового кровообігу. Під час госпіталізації сталася клінічна смерть. Не втрачаючи жодної секунди, бригада почала проводити реанімаційні заходи», – повідомили в Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Три! Три успішні реанімації були проведені бригадами ЕМД. За останню добу. Життя 70-річної мешканки Харківського району, 89-річної харків‘янки та 50-річного мешканця Харківського району врятували бригада ЕМД 807. У складі фельдшера Ксенії Руденко, м/с Марини Бабіної, водія Сергія Климко, бригада ЕМД 804. У складі фельдшера Вадима Крамаренко, фельдшера Софії Рудь, водія Андрія Киріченко та бригада ЕМД 502. У складі фельдшера Тетяни Гладко,медсестри Лілії Бабаєвської та водія Олега Шевченко. Пишаємось такою високопрофесійною, потужною та злагодженою роботою бригад ЕМД

Яна Ярмак – випускниця  2014, служить в оперативній бригаді на посаді санітарної інструкторки. Першого пораненого вона врятувала за два дні після початку повномасштабної війни. Потім надавала постійну домедичну допомогу пораненим на військовому містечку та госпіталізувала важкопоранених. нагороджена медаллю “За врятоване життя”.

Коноз Валерій Павлович – випускник 1991 року, завідувач відділенням інтервенційної радіології та ендоваскулярної хірургії, член-кореспондент Української Академії Наук, член Європейського товариства кардіологів, член Європейського товариства судинних хірургів.

Носова Олена Михайлівна – випускниця  1981 року,   Головний лікар  клініки  Державної установи «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків  Національної  академії медичних наук України», кандидат  медичних наук, доцент.

Домбровська Марина Юріївна – випускниця  1980 року,  Головна медична сестра Державного Закладу «ДКЛ ст. Харків СТГО « Південна залізниця»

Бакуменко  Марина  Григорівна – випускниця  1976 року, Головний лікар комунального закладу охорони здоров’я  «Міська студентська лікарня», кандидат  медичних наук.

Коренєв  Микола  Михайлович – випускник 1950 року, директор Державної установи «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків  Національної  академії медичних наук України»,  доктор медичних наук, Заслужений діяч науки і техніки України.