29 січня в Україні відзначають пам’ять героїв Крут – українських студентів, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.

Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

Бій під Крутами – трагічна і важлива подія в історії нашої країни, яка нагадує про боротьбу за незалежність України. Історія повторюється – сьогодні ми продовжуємо тримати оборону від російської навали.

28 січня Верховна Рада України офіційно затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України. Постанова Верховної Ради України № 2067-ХХ1 від 28 січня 1992 року:

«Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»

Нагадаємо, що 23-го серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.

Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву – Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини – НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!

Шановні колеги, викладачі, студенти та батьки!

Сердечно вітаю кожного з Вас з Новим Роком та святом Різдва Христового! Минулий рік видався надскладним, приніс тривоги і руїни, але дечому й навчив нас – більше любити і ще глибше шанувати! Ми вистояли! Не втратили віри та мужності. Натомість стали незламними та нездоланними.
Цей рік – великого подвигу та безмірної жертовності – спонукав нас переосмислити те, як живемо. Ми впевнилися в тому, що матеріальне має мізерне значення, а все важливе можна вмістити в один рюкзак.
Важким рік був і для нас в освітньому процесі. Довелось стояти перед вибором усім: і викладачам, і студентам. Але переконана, що кожен з Вас обрав правильний шлях, зважаючи на обставини свої і своєї родини. І сьогодні ми продовжуємо працювати, вчитися. У коледжі пройшов випуск студентів 2025 року, усі успішно впорались із іспитами: викладачі проявили свою майстерність, а студенти продемонстрували свої знання, готуємось до випуску 2026 року. Отже, життя продовжується. Ми мріємо, а значить – живемо. І якщо колись лише бажали яскравих вражень і подорожей, то зараз наші бажання сходяться до однієї мрії: щоб всі повернулися додому, до своєї родини. Для кожного з нас найголовнішими цінностями стали мирне небо над головою, незалежність та свобода нашого народу, яку ми виборюємо щодня.
Бажаю, щоб у прийдешньому 2026 році ми всією країною святкували Перемогу! Це буде день радості, скорботи і пам’яті. Нехай скоріше настане омріяна дата і вся родина знову збереться разом, нехай у Новому році у Ваших домівках завжди пануватиме тепло та затишок, а Ваша плідна праця буде надійною запорукою щасливого майбутнього! Бажаю Вам міцного здоров’я, наснаги, сміливості і бадьорого духу та мирного неба над усією Україною! Нехай трапляються дива, нехай не згасне світло майбутніх звершень! Нехай серце завжди пишається нашою великою нескореною нацією, а душа щиро дякує українським героям-захисникам за можливість прокидатися вранці з надією на світле майбутнє!                                                                      

                        Тетяна ЛЕБЕДИНЕЦЬ